EVERYTHING
Derelict Star розповідає історію безіменного астронавта, чий космічний корабель втратив живлення під час рейсу додому. Щоб врятуватися від самотності та смерті, він повинен вилущити джерела енергії з покинутого фрейтера. Як повідомляє Pcgamer, гра є сутнісною Metroidvania, що складається приблизно з 500 окремих екранів. Візуально вона нагадує імпровізовану консоль Pico-8, а її грубий піксельний арт знаходиться на межі між ерами Atari 2600 та 8-бітних систем.
Гра є прикладом високоточного рухового платформера. На відміну від звичних ігор, де елементи контролю можуть бути надмірно поліровані, Derelict Star вимагає від гравця адаптації до свого «незграбного» керування. Це не недолік, а частина механіки: гра навчає гравця, як ефективно використовувати швидкість та імпульс для подолання перешкод.
Механіка руху та освоєння
На початку гри відчуття від управління може здатися громіздким. Однак з часом, коли гравець починає розуміти тонкощі рухів, вона набуває виразної плавності. Derelict Star поєднує елементи Rain World та Öoo у своєму підході до руху. Гра сама поступово навчає гравця важливим нюансам: наприклад, як корисно відштовхуватися від стін для отримання імпульсу.
Для подолання кожного екрана персонаж має лише ноги, джетпак і розуміння того, як використовувати швидкість, що зростає. Перші уроки полягають у визначенні максимальної висоти польоту від стоячого положення, яка виявляється невеликою. Але якщо гравець біжить перед активацією джетпака, він може отримати значний приплив повітря.
Контекст критики Jonathan Blow
Jonathan Blow, відомий своїми творіннями 1001 Spikes, висловив скептицизм щодо Derelict Star. Він заявив, що вступний рівень змусив його «злити гнів», і саркастично прокоментував дизайн гри. За словами Pcgamer, Blow вважає, що якщо гра має бути цікавою, вона не повинна бути обмежена такими складними механіками на початку.
Однак спільнота гравців протистоїть цій критиці. Вони відзначають Derelict Star як «найбільш чудово та педантично доналаштований руховий платформер», який викликає відчуття, подібне до ігор N++ та Baby Steps.
Перспективи гри
Derelict Star — це приклад того, як складність може перетворитися на глибину. Гра вимагає від гравця не просто натискати кнопки, а відчувати механіку руху і вчитися її використовувати. Це свідчить про тренд у незалежній розробці: замість швидкого контенту створюється глибокий, складний досвід для тих, хто готовий інвестувати час.
