EVERYTHING
Як повідомляє Sciencedaily, дослідники з University of Calgary разом із міжнародними колегами вивчали потенціал зоонозного передання хронічної виснажувальної хвороби (CWD). Ця фатальна неврологічна патологія спричинена інфекційними білками — притонами, і традиційно асоціюється з дикими тваринами, такими як олені та лосі. Проте нові дані свідчать про те, що хвороба може виходити за межі родини cervid.
Прихований шлях передачі інфекції
У дослідженнях, опублікованих у журналі Science Advances, використовувалися контрольовані лабораторні експерименти. Виявлено, що більшість тварин у вибірці не демонстрували зовнішніх ознак захворювання, проте в їхніх тканинах були зафіксовані мікроскопічні кількості інфекційних притонів. Коли зразки від таких «безсимптомних» особин передавалися іншим видам, реципієнти швидко розвивали ознаки CWD.
«Ці результати показують, що навіть за відсутності очевидних клінічних ознак інфекційні припони можуть бути присутні та передаватися», — зазначає Dr. Samia Hannaoui, дослідниця та асистент професора Faculty of Veterinary Medicine у University of Calgary.
Еволюція придонних штамів та екологічні ризики
Складність прогнозування хвороби полягає у властивості притонів змінюватися під час переходу між господарями. Це може призводити до появи нових штамів із відмінними характеристиками.
- Припони можуть виділятися через сечу та фекалії протягом місяців або навіть років до появи перших симптомів.
- Забруднення рослинності та ґрунту робить контроль над епідемією вкрай складним.
- Здатність притонів адаптуватися під час мутації ускладнює створення ефективних методів боротьби.
«Ми маємо справу не з одним фіксованим агентом. Придонні штами можуть еволюціонувати, і ця еволюція може впливати на те, як поводиться хвороба», — пояснює Dr. Hermann Schaetzl, професор University of Calgary.
Аналіз ризиків для людини
Наразі науковці підкреслюють відсутність негайних загроз для людського населення. Хоча в історії відомі випадки переходу придонних хвороб між видами (наприклад, BSE або «хвороба божевільних корову»), сучасні дані свідчать про наявність міцного бар'єру між CWD та людьми. Проте дослідження спрямовані на те, щоб виявити можливу поступову адаптацію притонів, яка може змінити динаміку їхнього поширення в майбутньому.
Наукова спільнота закликає до постійного моніторингу, оскільки хвороба продовжує експансію у нові регіони Північної Америки.