EVERYTHING
Космічні хвилі з вулканічного скла
Зонд європейського космічного агентства ESA під назвою Mars Express сфотографував частину дна гігантського кратера Кайзера, який розташований у Noachis Terra — одному з найдавніших регіонів Червоної планети. Цей кратер має діаметр близько 180 кілометрів і глибину у два кілометри. Його дно вкрите величезними темними дюнами, які здалеку виглядають так, ніби їх викували з темного металу. Насправді ж вони складаються з базальтового піску. Цей матеріал утворився з давньої лави, тому за своєю природою він подібний до вулканічного скла.
Для розуміння масштабу: ці піщані пагорби схожі на знамениті чорні пляжі в Ісландії чи на Канарських островах, але розтягнуті на десятки кілометрів посеред сухої й холодної марсіанської пустелі. Унікальні кадри вдалося отримати за допомогою стереокамери високої роздільної здатності HRSC, яка здатна розрізняти деталі розміром до 17 метрів на один піксель.
Чому марсіанський пісок «блищить»
Секрет металевого блиску криється у кліматичних особливостях сусідньої планети. Західні марсіанські вітри століттями обдували базальтовий пісок, формуючи з нього два типи дюн: поперечні, що вишикувалися довгими ланцюгами, та бархани, які мають характерну форму півмісяця. Окремі піщані вали підіймаються на висоту понад 100 метрів.
Коли на Марсі настає зима, на південних схилах цих пагорбів, куди майже не потрапляє сонячне світло, конденсується вуглекислий газ та водяна пара. Вони утворюють тонку кірку сухого льоду та паморозі. Під певним кутом освітлення цей білий шар різко контрастує з темним базальтом, створюючи ілюзію відполірованої сталі з яскравими бліками.
Минуле марсіанської води
Окрім візуальної краси, ця місцевість має величезне значення для планетологів. На схилах кратера та між дюнами ерозія оголила світлі глинисті відкладення. Глина не може утворитися без присутності рідкої води, а отже, мільярди років тому в кратері Кайзера існувало стародавнє озеро.
Також науковці виявили численні яри та борозни на внутрішніх стінках кратера. Багато з них могли утворитися внаслідок зсувів ґрунту, але частина структури вказує на можливу активність підземних льодовиків чи навіть виходи ґрунтових вод у більш пізні епохи.