EVERYTHING
Новий біологічний шлях у пушковому волоссі
Команда вчених під керівництвом асоційованого професора Бо Дуана з Університету Мічигану дослідила крихітні пушкові волоски, які вкривають майже все наше тіло та нагадують ніжний персиковий пушок. Дослідники виявили особливу групу тактильних нервових клітин, підключених безпосередньо до цих волосків, яка формує окрему систему передачі так званого механічного свербежу.
Цей механізм суттєво відрізняється від хімічного свербежу, викликаного укусами комарів або контактом із кропивою. Хоча про існування пушкових волосків науці відомо понад століття, їхню роль у передачі сигналів роздратування раніше детально не вивчали. Нові експерименти довели, що саме цей прихований канал зв'язку відповідає за миттєве бажання почухатися від найменшого дотику до шкіри.
Перспективи лікування екземи та хронічних захворювань
Для більшості людей легкий свербіж — це просто дрібна неприємність, але для пацієнтів із хронічним запаленням шкіри, наприклад екземою, це перетворюється на щоденне випробування. Сучасні протисвербіжні препарати розраховані на блокування хімічних сигналів, тому вони практически безсилі проти стійкого механічного подразнення. Виявлений нейронний шлях може стати новою ціллю для створення терапевтичних засобів.
Хоча досліди проводили на лабораторних мишах, результати мають пряме відношення до людей. Дослідники з'ясували, що людський організм має гени, необхідні для формування аналогічних чутливих нейронів. Крім того, лабораторні культури людських нервових клітин продемонстрували ідентичну реакцію на специфічні білки, які переносять сигнали від пушкових волосків до спинного мозку. Бо Дуан зазначив у науковому журналі Neuron: «Нам потрібен новий біологічний шлях для лікування хронічного свербежу, і наше дослідження вказує на те, що ця популяція нейронів може стати такою мішенню в майбутньому».
Світловий експеримент і запобіжні ворота мозку
Щоб підтвердити свою теорію, дослідники застосували передові методи генетичної модифікації. Вони налаштували виявлені нейрони мишей таким чином, щоб ті реагували на синє світло. Коли на тварин спрямовували світловий промінь, вони починали активно чухатися навіть без жодного фізичного контакту. Це підтвердило, що саме ці нервові клітини є прямим провідником сигналу свербежу.
Вчені припускають, що пушкові волоски навколо рота та вух еволюціонували як живий радар, що попереджає про небезпечних паразитів чи комах. Проте ми не чухаємося постійно через те, що наш спинний мозок має спеціальні «ворота» — нейронні контури, які пригнічують постійні слабкі сигнали від пушку й пропускають їх лише під час реального подразнення.