EVERYTHING
Десять років спостережень підтвердили неефективність планової артроскопії
Дослідники з Фінського центру доказової ортопедії опублікували результати унікального випробування в авторитетному медичному журналі New England Journal of Medicine. Протягом десяти років вони спостерігали за пацієнтами середнього та старшого віку, які скаржилися на хронічний біль у коліні через дегенеративні розриви меніска. Половину учасників прооперували, виконавши артроскопію з видаленням пошкодженого хряща, тоді як іншій половині лише імітували втручання, зробивши невеликий надріз на шкірі.
У прооперованій групі колінний суглоб руйнувався швидше, що суттєво підвищило потребу в повторних операціях і зрештою призвело до повної заміни суглоба штучним ендопротезом.
Чому пошкодження меніска не є першопричиною болю
За словами керівника дослідження, ортопеда Теппо Ярвінена, більшість дегенеративних розривів меніска після 50 років є природною ознакою старіння суглоба. «Я взагалі не знаю, як тепер можна захищати цю процедуру. Дослідження чітко показало, що пацієнти, які пройшли артроскопію, відчувають більше болю та мають гірші показники одужання», — зазначає лікар. Такі розриви часто не болять і виявляються випадково під час магнітно-резонансної томографії. Видалення хряща лише позбавляє коліно природного амортизатора, через що навантаження на кістки розподіляється нерівномірно і розвивається остеоартрит.
Замість хірургічного втручання лікарі радять фокусуватися на фізичній терапії та нормалізації ваги. Ортопедичні товариства в США та Європі вже оновили протоколи, рекомендуючи пацієнтам проходити кількамісячний курс лікувальної фізкультури перед тим, як зважитися на операцію.
Фінансові стимули сповільнюють відмову від операцій
Хоча докази неефективності процедури накопичуються понад десять років, лікарні відмовляються від неї повільно. Якщо у Фінляндії кількість таких втручань скоротилася на 90%, то в американських клініках щорічне зниження становить лише 4%. Ключовим фактором залишаються гроші: страхові компанії в США щедро оплачують ці операції, тому клініки та хірурги неохоче втрачають прибуткове джерело доходу.