EVERYTHING
Аналіз ДНК пів мільйона людей розкрив біологію харчових уподобань
Під час щорічної конференції Американського товариства харчування NUTRITION 2026 команда генетиків під керівництвом доктора Джулі Джервіс з Центру геномної медицини Массачусетської загальної лікарні презентувала результати повногеномного пошуку асоціацій. Дослідники поєднали генетичні дані 500 000 учасників британського біобанку UK Biobank із сенсорними базами характеристик продуктів.
Замість класичних опитувань про раціон, науковці створили спеціальну матрицю, яка класифікувала їжу за інтенсивністю смакових відчуттів: солодкого, солоного та жирного. Це дозволило вперше в ізоляції виміряти спадкову схильність людини до конкретних смакових подразників.
Генетичні бали та щоденний раціон: цифри й механізми
Генетики сформували сумарний бал спадкової схильності для кожного типу смаку й зіставили його з реальним споживанням їжі та показниками здоров'я. Під час аналізу враховували вік, стать, генетичне походження та загальний калораж раціону.
Аналіз показав кілька ключових закономірностей:
- Носії вищого генетичного бала схильності до солодкого споживають у середньому на 7 грамів більше цукру щодня, що створює стійкий профіцит у довгостроковій перспективі.
- Високі показники схильності до солодкого та жирного прямо корелюють із підвищеним індексом маси тіла та збільшеним ризиком розвитку діабету 2 типу.
- Головним медіатором між ДНК та метаболічними хворобами виявилося систематичне переїдання високопалатабельних продуктів, таких як солодкі напої та фритюр.
Дослідники наголошують, що біологічний потяг робить вибір на користь здорової їжі значно складнішим для носіїв певних мутацій. «Ці результати свідчать, що вразливість до переїдання гіперсмачною їжею частково вкорінена в наших генах», — зазначила Джулі Джервіс.
Зв'язок із GLP-1 та майбутнє персоніфікованої медицини
Найбільш несподіваною частиною роботи став аналіз того, як генетика смаку впливає на терапію сучасними препаратами для схуднення. Науковці розпочали додатковий етап дослідження, аби з'ясувати взаємозв'язок між генами смакових рецепторів та ефективністю агоністів рецепторів GLP-1.
Попередні спостереження показують, що ліки проти діабету й ожиріння здатні трансформувати сприйняття смаків у пацієнтів, що знижує тягу до солодощів. Визначення генетичного профілю смаку дасть змогу заздалегідь прогнозувати, які пацієнти отримають максимальний ефект від фармакотерапії, а яким знадобиться поведінкова корекція з використанням специфічних спецій чи нутрієнтивної підтримки.