EVERYTHING
Науковці зіставили показники тисяч пацієнтів
Дослідники Медичної школи Перельмана при Пенсільванському університеті проаналізували електронні медичні карти десятків тисяч дорослих із діабетом другого типу. Команда науковців порівняла частоту випадіння волосся у людей, які розпочали прийом агоністів рецепторів GLP-1, із показниками пацієнтів на альтернативних цукрознижувальних препаратах.
Результати спостережень опублікував науковий журнал The BMJ 22 липня 2026 року. Робота охопила клінічні дані осіб, які приймали такі поширені речовини, як семаглутид та тирзепатид, порівняно з інгібіторами SGLT-2 та інгібіторами DPP-4.
Статистика ризиків та порівняльні цифри
У ході цільового зіставлення медичних показників науковці виявили чітку різницю у частоті діагностованої алопеції залежно від обраної терапії. Використання препаратів GLP-1 продемонструвало наступні показники:
- Підвищення відносного ризику випадіння волосся на 37% порівняно з групою пацієнтів, які приймали інгібітори SGLT-2.
- Зростання відносного ризику на 68% у порівнянні з терапією інгібіторами DPP-4.
- Абсолютна частота випадків склала 6,91 випадку на 1000 людино-років у групі GLP-1 проти 5,04 та 3,89 у порівняльних групах відповідно.
Попри статистично значущу відносну різницю, автори роботи підкреслюють, що абсолютна ймовірність зіткнутися з такою реакцією залишається низькою для конкретного пацієнта.
Прихована причина та зворотність процесу
Головний висновок медиків полягає у визначенні конкретного типу алопеції: у переважній більшості випадків зафіксовано рубцево-негативну форму, відому як телогенове випадіння. Дерматологи пояснюють, що фолікули волосся реагують не на пряму токсичність ліків, а на фізіологічний стрес від стрімкого зниження ваги та дефіциту поживних речовин.
Провідна авторка дослідження докторка Елісон Кін зазначає у звіті: «Стрімке скидання маси тіла переводить значну частину волосяних цибулин у фазу спокою, що призводить до тимчасової втрати волосяного покриву через три-чотири місяці після початку активного схуднення». Оскільки волосяні фолікули не зазнають незворотного руйнування, стан волосяного покриву повністю відновлюється після стабілізації маси тіла та коригування раціону харчування.