EVERYTHING
Рідкісний рак центральної нервової системи (PCNSL), який вражає мозок, спинний мозок або очі, має один із найгірших прогнозів серед усіх онкологічних захворювань, що виникають у білих кров'яних клітинах. Незважаючи на прогрес у сфері візуалізації, молекулярної характеристики та методів лікування, випадки цього типу раку постійно зростають протягом останніх п’ятдесяти років. Існуючий найбільш ефективний метод виявлення PCNSL — вимірювання рівня інтерлейкіну (IL) — має обмежену діагностичну точність, яка становить приблизно 80–90%. Особливі труднощі з діагностикою виникають у пацієнтів із первинною вітреоретинальною лімфомою (PVRL), рідкісною формою PCNSL, що обмежується лише очима. Через те, що PVRL часто імітує увеїт — запалення середнього шару тканини ока, а також через невелику та крихку кількість клітин, які утворюють цю лімфому, надійне тестування є складним.
Проблеми з діагностикою PVRL
Через ці обставини діагноз PVRL часто затягується, іноді займаючи до двох років від моменту появи симптомів. Це вимагає багаторазових біопсій, на противагу 35 дням для PCNSL. Оскільки PVRL пов'язана з високим ризиком прогресування до інтракраніальної PCNSL у 60–90% випадків, раннє виявлення є надзвичайно важливим. Своєчасне та адекватне лікування значно знижує ризик неврологічних ускладнень і смерті.
Як було зроблено відкриття
Група дослідників із Fudan University у Шанхаї, Китай, поставила собі за мету виявити білок, який стабільно відрізняється між пацієнтами з цими типами лімфоми та тими, хто не має цього захворювання. Вони використали передові технології для скринінгу білків, проаналізувавши зразки рідини очей та спинномозкової рідини від 199 пацієнтів із PVRL і PCNSL, а також від 179 осіб із запальними або неонкологічними станами. Дослідження показало, що HAVCR1 постійно виділявся, його рівень був значно вищим у пацієнтів з PVRL та PCNSL порівняно з іншими.
Точність і застосування біомаркера
У зразках рідини очей від пацієнтів із PVRL, HAVCR1 досяг діагностичної точності приблизно 92–100%. У спинномозковій рідині пацієнтів із PCNSL точність сягнула 97–99%. Крім того, HAVCR1 успішно відрізнив лімфому від увеїту, перевершивши загальновикористовувані маркери, такі як IL-10 та IL-6, які можуть давати нечіткі результати за наявності запалення. Важливо зазначити, що рівні HAVCR1 знижувалися після успішного лікування і залишалися високими у пацієнтів, чиє захворювання не повністю реагувало на терапію. Це свідчить про те, що біомаркер може бути корисним для моніторингу відповіді на лікування.
