EVERYTHING
За даними AP News, комерційні стаціонарні центри так званої «troubled teen industry» у США розробили чітку фінансову стратегію: отримувати кошти спеціальної освіти через роздроблену систему індивідуальних контрактів із шкільними округами, уникаючи при цьому централізованого нагляду.
Федеральний закон IDEA — Individuals with Disabilities Education Act — є правовою основою, яка дозволяє направляти дітей до стаціонарних закладів за кошти спеціальної освіти. Фінансування формується з трьох джерел: місцевих шкільних округів, штатних і федеральних бюджетів. Рішення про направлення фіксується в індивідуальному освітньому плані — IEP.
Прогалини в регулюванні
Коли AP звернулося до всіх 50 департаментів освіти штатів, чиновники заявили, що відповідальність за контроль використання коштів IEP лежить виключно на місцевих шкільних округах. Більшість агентств зізналися, що не відстежують направлення до приватних стаціонарних закладів. Штати Колорадо та Мен прямо повідомили AP, що не моніторять дітей, відправлених за межі штату. «Діти часто входять і виходять із цих закладів», — зазначила Chloe Teboe, прес-секретар Департаменту освіти штату Мен. Дослідження 2022 року, замовлене законодавцями Каліфорнії, виявило, що лише половина штатів має процедуру сертифікації таких закладів, більшість нормативних актів зосереджена на освітніх питаннях і не охоплює будівельні норми чи перевірку персоналу.
Calo Programs: показовий приклад
Calo Programs у місті Lake Ozarks, Міссурі, позиціонує себе як один із найбільших центрів свого роду і стверджує, що лікував дітей із 30 штатів. У 2025 році щонайменше 24 дитини з Іллінойсу та Каліфорнії перебували в Calo за кошти IEP. Водночас Департамент освіти Міссурі повідомив, що за останнє десятиліття лише 2 учні з самого штату були направлені до цього закладу. У своїй заяві Calo стверджує, що спеціалізована програма приваблює дітей з усієї країни завдяки ефективності, і що компанія підтримує суворий зовнішній нагляд, передбачений контрактами з округами.
Тіньова мережа і системний збій
Серед інструментів залучення клієнтів — мережа освітніх консультантів, які допомагають закладам отримувати бізнес, а також використання широкої категорії інвалідності без чітких критеріїв. «Це просто має забагато прогалин, і ми маємо це зупинити», — заявила Meg Appelgate, виконавчий директор nonprofit Unsilenced, яка підтримує колишніх вихованців таких закладів. Відсутність єдиних стандартів — від процедури схвалення закладів до механізмів реагування на скарги про жорстоке поводження — створює умови, за яких сотні вразливих дітей залишаються без належного захисту, а державні кошти продовжують надходити до структур з мінімальною підзвітністю.